заробітчанин

1. Особа, яка виїжджає за кордон або в інший регіон країни з метою тимчасової роботи за наймом, зазвичай на фізично важких або низькокваліфікованих роботах, для заробітку коштів.

2. Тимчасовий найманий працівник, часто сезонний, який виконує роботи, що не потребують високої кваліфікації (наприклад, у сільському господарстві, будівництві).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |