заробітчанство

1. Масовий виїзд громадян певної країни за кордон з метою тимчасового працевлаштування, зазвичай на фізичну або низькокваліфіковану роботу, для заробітку та подальшого переказу коштів на батьківщину.

2. Суспільне явище, що характеризується постійним або регулярним відтворенням таких трудових міграційних потоків і їх значною роллю в економіці країни походження мігрантів.

3. Історично — специфічна форма сезонної трудової міграції, поширена серед населення західних областей України в XIX — першій половині XX століття, зокрема на сільськогосподарські та будівельні роботи в сусідні країни.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |