зарані

Приклад 1:
Втомлені з великого сьогоднішнього ходіння (вони ходили були з генеральшею ще й на «участок» і по крамницях), нові пожильці Андропулів усі троє зарані полягали спати. Але знадвору із садочка до них доносилася весела розмова сім’ї Андропулів і чулися звуки гітари чи мандоліни.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
Ті роковини повинні стати святом всієї галицької України, бо народини нашої постійної сцени то був символ нашого народного відродження, то спомин тих могучих надією хвиль, коли – як писав Огоновський – По довгім сні, по сні, мов внутр могили, Ми до життя вже раз ся пробудили./ 205 ÍÀÄ ÊÎËÈÑÊÎÞ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÒÅÀÒÐÓ Â ÃÀËÈ×ÈͲ З пожовклих листків, блідніючих споминів, случайно врятова- них пам’яток та з розсіяних поки що заміток і матеріялів приходить- ся відтворювати картину того світа, життя і людей, що відділені від дійсности сценічною рампою, були на зарані 60-х років вістунами нашого пробудження, а разом з тим наче символом нашої єдности з закордонною Україною. Український театр – великопанська заба- ганка задніпрянських магнатів, від половини XIX віку глибока, тиха мрія галицьких українців – ставав щораз частіше предметом приват- них і публічних розмов, наближався до здійснення, щоби засвідчити перед світом і серед своїх, що по роках знемоги, занепаду і мертво- ти, що – як писав Огоновський – По довгім сні, по сні, мов внутр могили, Ми до життя ся знову пробудили!…
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”