Словник Української Мови
Буква
1. Рідкісне, застаріле позначення знака пунктуації, що відповідає сучасній комі, використовувалося в давніх граматиках.
2. У сучасній термінології (переважно в лінгвістичній літературі та в шкільній практиці) — узагальнена назва для розділових знаків, які позначають паузу в мовленні, зокрема кома, крапка з комою, двокрапка.
Приклад 1:
І, наче ляльку, почав розвивати її з безлічі простирадел, я зняла з нього окуляри і пожбурила їх кудись за спинку ліжка, за ясно- жовте запинало, що м’якими складками текло балдахінно, голосів за вікнами стало чотири, це я замовила музикантів, шепнула вона, fi-da-Ііп. Я майже перестав бачити її, лише біле — шелесткі рядна, і чорне — волосся, розсипане по білому, і тепло, що звивалося в моїх руках, відповідаючи кожному доторкові т о спалахом, т о стогоном, то самим собою — напіввигином, напівобертом, напівпокликом.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Конашевич і Шийка відкинули запинало і пропустили заручених всередину. Хитаючи притишеним басом пломінці свічок, Дем’ян благословив молодих.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”