Приклад 1:
Це коли опиняєшся в ситуації, що її немов уже колись переживав, і все до щему знайоме: голоси, атмосфера, запахи, декорації… Все ідентичне, автентичне, точнісінько таке ж, як тоді… Хоча ніякого «тоді» насправді не було… Та все таке ж… ці спалахи за склом… цей вигин її зап’ястя… сигаретний дим, випущений під стелю… Все власне, рідне, справжнє і таке ж. Інший лише ти, старший, досвідченіший, а головне — сміховинний зі своєю пам’яттю про те, чого не було, про те, що насправді не відбувається не вперше. Медики схильні пояснювати déjà vu суто матеріалістично: як результат фантомного збудження медіаторних ланцюгів (за сучасними аналогіями їх називають «віртуальними процесорами»), от тільки природа цього явища, мовляв, не до кінця зрозуміла.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
Зап’ястя в нього були обмотані хусточками й кривавими бинтами, облич’ чя і руки весь час були чи то подряпані, чи то порізані, і загалом зовнішній вигляд у нього був такий, ніби він їв піцу руками. І ось тепер він грівся на сонці, говорячи щось непереконливе.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
