Значення
-
Остаточне волевиявлення особи щодо майна, яке набуває чинності після її смерті; документ, що юридично оформляє таке розпорядження.
-
(перен.) Настанова, повчання або принцип, передані нащадкам, послідовникам для виконання; духовна спадщина.
-
(рел.) У Біблії: одна з двох частин Святого Письма (Старий Заповіт і Новий Заповіт), що містять Божі обітниці та завіт із людством.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. заповіт, р. заповіту, д. заповітові, з. заповіт, о. заповітом, м. заповіті, к. заповіте
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘заповіт’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного з дієсловом ‘повідати’ (говорити, розповідати). Воно означає ‘наказ, розпорядження, особливо те, що передається нащадкам’. Етимологічно воно пов’язане зі словами ‘заповідати’ (наказувати, передавати) та ‘відповідь’. У багатьох слов’янських мовах є відповідники, наприклад, білоруське ‘запавет’, що свідчить про спільне походження.