Словник Української Мови
Буква
1. Остаточне волевиявлення особи щодо майна, яке набуває чинності після її смерті; документ, що юридично оформляє таке розпорядження.
2. (перен.) Настанова, повчання або принцип, передані нащадкам, послідовникам для виконання; духовна спадщина.
3. (рел.) У Біблії: одна з двох частин Святого Письма (Старий Заповіт і Новий Заповіт), що містять Божі обітниці та завіт із людством.
Приклад 1:
Підвестися на знак протесту проти арештів під час прем’єри «Тіней забутих предків» у кінотеатрі «Україна», встати на концерті в філармонії, коли виконується напівзаборонений тоді Шевченків «Заповіт». Вперто й свідомо покладати квіти до пам’ятника Шевченкові 22 травня — на очах у «мистецтвознавців у цивільному», у світлі фотоспалахів, знаючи, що завтра тебе виженуть з інституту, звільнять з роботи.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Тих же офіційних чинників, яким судилося викладений нижче Заповіт знайти і опрацювати, уклінно закликаю в міру їхніх можливостей про його виконання подбати і все без винятку описане в ньому майно згідно з моєю останньою волею розподілити. Таким чином, з приявних нині в моєму розпорядженні вартостей заповідаю: І. Предмети одягу та in.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Справа в тому, що, як про це розповідає Старий Заповіт, військовим загонам царя Дамаска, Бенхадада II, ассирійські лучники, мабуть, завдали біля Каркара відчутних втрат, бо ізраїльський цар, батько якого ворогував з Бенхададом II, зненацька напав на свого союзника, але в розпалі бою був смертельно уражений випадковою стрілою (І Сам., 22). Салманасар III, скориставшися чварами в стані ворога, розбив армію Дамаска, і хоч саме місто взяти не зміг, все ж угамував цього основного політичного конкурента Ассирії в Східному Середземномор’ї.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”