Словник Української Мови
Буква
1. Мешканець або уродженець Запоріжжя (території в нижній течії Дніпра).
2. Історичний член Війська Запорозького — козака, що входив до Запорозької Січі.
3. Розмовна назва автомобіля марки «Запорожець», що вироблявся на Запорізькому автомобільному заводі.
4. Уболівальник або спортивний клуб (футбольний, хокейний тощо) із міста Запоріжжя.
Приклад 1:
Запорожець так і припав до барила, а жид – одно од страху, а друге од скнарості – держить та й трусигься. А зверху і підписано: «Не трусись, псяюхо: губи поб’єш’» От на таку-то тацю поставив Черевань п’ять кубків ріпок да й почав наливати якусь настойку з того божка.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Приклад 2:
І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски по майдані пішли. — Ото як дійде чутка в Січ, що князь Яремка в Heмирові начиняв ковбаси з діда Кандзьоби!
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 3:
“Запорожець за Дунаєм” нe міг виповнити цілого вечора, бо твір був закороткий, хоч і мав три дії. Тим-то й не дивота, що людям, які полюбили музику Артемовського, насунулася поневолі думка, щоб його твір якось поширити, бо ж так узагалі він відразу дуже подобався.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”