Словник Української Мови
Буква
1. Вкритий тонким шаром пороху, пилу, снігу або чогось подібного, що нагадує порох; засипаний, забруднений пилом.
2. (переносно) Забутий, занедбаний, що перебуває в стані запустіння або нехтування.
3. (переносно, про час, спогади) Покритий нальотом минулого, нечіткий, невиразний.
Приклад 1:
Запорошений пилюгою екіпаж, раптом, як чорна квітка, розцвітає, перед білим поміщицьким палацом. Коні пирхають, передчуваючи сіно й стайню.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Вiн щосили затяв конi i вхопився за гриву… Переляканий, без шапки, запорошений снiгом, мчався Василько по дорозi назустрiч холодному вiтровi. За ним навздогiн бiгли два вовки, вигинаючи сiрi хребти… А хуртовина вила, крутила снiгом та замiтала їх слiди.
— Невідомий автор, “177 Ialinka Mikhailo Mikhailovich Kotsiubin”