1. Щільно закривати очі, зімкнути повіки, часто з напруженням або зосереджено.
2. Перен. Навмисно не помічати, ігнорувати щось, відвертатися від чогось неприємного, небажаного.
Словник Української Мови
Буква
1. Щільно закривати очі, зімкнути повіки, часто з напруженням або зосереджено.
2. Перен. Навмисно не помічати, ігнорувати щось, відвертатися від чогось неприємного, небажаного.
Приклад 1:
Не можна було заплющувати очей на те, що поезія та й саме ім’я його стали символом конформізму в літературі, яскравим прикладом тієї «еволюції навпаки», на які, на жаль, багата наша історія, символом трагедії духовного самозречення і самознищення митця. Не можна було не усвідомлювати, що його рефрен «будем, будем бить!» мимоволі лунав в унісон з гаслами масових репресій 30-х років.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
І от що з ним сталося: од історії реакційних часів Олександра III він щодня все більше та й більше привертався думками до сучасності, про яку він за наукою вхитрювався досі якось ніби забувати або принаймні заплющувати на неї свої очі. І зневір’я брало його, як згадував він про те, що діється.
— Тютюнник Григорій, “Вир”