Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Те саме, що заплітень — невелика заплітана ділянка землі, обгороджена для захисту від тварин або з іншою метою.
2. (діал.) Невеликий, часто неправильної форми, город або грядка, зазвичай розташована біля хати.
3. (перен., рідк.) Заплутана, складна справа або ситуація; плутанина.
Приклад 1:
— зі шаблеюдгадюкою, прудивусе, із дорогоюдрозлукою, прудивусе, зі січчюдпоміччю, прудивусе, із гетьманщиноюднезайманщиною, із солодичдсльозою за мною, живи з ким сам хочеш… 7 сад сиз пір’ям затріп, став золоті гнізда класти, соняшні яєчка висиджувати, із квіток і пташок обтрусила рясні спідниці Анна Пристоянна червона заплітка розвилася — прудивус притьмом по ню сягнув: І. Калинець. Невольнича муза ~346 тепер у нього степдбезконечник, жагучий червоний степ вирує, чорне море незаплетене.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”