Словник Української Мови
Буква
1. Біологічний процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин (гамет), що призводить до утворення зиготи та розвитку нового організму; запліднення.
2. У переносному значенні — сприятливий вплив, дія, що дає початок чомусь, сприяє розвитку, народженню нових ідей, творів тощо.
Приклад 1:
Так зване нецивілізоване людство, отже, більшість людства, що не поділяє поглядів, засвоєних із шкільних підручників, припускає потребу для запліднювання інших, важливіших факторів. Усі народи певні, що жінка може завагітніти, приміром, од вихру, щось з’ївши або проковтнувши вишневу кісточку.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”