запілля

1. Історична назва території на північ від річки Прип’ять, що входила до складу Київської Русі, а пізніше — Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, населена переважно українцями.

2. У широкому вжитку — віддалена, глуха, лісиста або болотиста місцевість; глушина, нетрі.

3. Переносно — відстала в економічному чи культурному розвитку, занедбана територія або сфера діяльності.

Приклади вживання

Приклад 1:
Большевицьке запілля працює інтенсивно. Ростуть русотяпські симпатії, особливо серед молоді.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”

Частина мови: іменник (однина) |