Словник Української Мови
Буква
1. Щільно закривати, роблячи непроникним для повітря, вологи тощо, часто з використанням печатки, пломби або спеціального пристрою.
2. Накладати офіційну печатку на документ, конверт, двері приміщення тощо для засвідчення цілісності, таємниці або права власності.
3. Герметично закривати (тар, посуд, упаковку) шляхом нагрівання, спаювання або іншим технологічним способом для збереження вмісту.
4. Перен. Робити недоступним, закривати наглухо; фіксувати в певному стані, перешкоджаючи змінам.
Приклад 1:
Поступово потреба запечатувати в глиняний «конверт» фішки відпала, почали обходитися самими відбитками фішки на глиняній дощечці у формі подушечки. Так близько 3100 р. до н. е. з’явилися глиняні таблички з надряпаними на них клиновидними знаками.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”