1. Почати панувати, стати пануючим; утвердитися, встановитися (про владу, порядок, стан, явище тощо).
2. Оволодіти ким-, чим-небудь, охопити (про почуття, думки, настрої).
запанувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Парубок не міг запанувати над собою і придушити оте нелюбе почуття, яке на коротку хвилину заворушилося на самому споді його серця. Через те він потроху визволився з неньчиних обіймів, щоб вона його більше не цілувала.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |