запановувати

1. (у філософії, особливо в контексті вчень Володимира Винниченка) Становити основною, панівною ідеєю, принципом або законом; перетворюватися на загальний закон буття або суспільства.

2. (переносно, книжн.) Поширювати свою владу, вплив або дію на когось, щось; охоплювати, підкоряти собі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: дієслово () |