Словник Української Мови
Буква
1. Який має властивість запалювати щось, викликати горіння або підпалювати.
2. Який стосується процесу запалювання, призначений для його здійснення (наприклад, про механізм).
3. (переносне значення) Який здатний захоплювати, збуджувати сильні почуття, ентузіазм; надихаючий, палкий.
Приклад 1:
платила фельдшеру (щоб не знала бабуся) щоденно по карбованцю за візит, а бабуся (щоб не знала ) давала стільки ж. Він підсипав до моєї мазі якоїсь гидоти, що викликала знов запалювальний процес, і я трохи не вмер. Батьки дали лікареві на аналіз цю мазь, і після аналізу стала ясною причина, що трохи не загубила мене.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”