Значення
-
Пристрій для добування вогню, що працює на основі зрідженого газу (пропану, бутану) і зазвичай має металевий або пластиковий корпус з коліщатком для вироблення іскри та регулятором полум’я.
-
Розмовна назва сірника (застаріле або регіональне вживання).
-
Технічний термін для позначення пристрою, що ініціює запалювання палива в двигуні внутрішнього згоряння (наприклад, свічка запалювання).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. запалка, р. запалки, д. запалці, з. запалку, о. запалкою, м. запалці, к. запалко