1. (діал.) Такий, що має сильний, різкий запах; пахучий, запашний.
2. (перен., рідк.) Такий, що викликає підозру або здається сумнівним; підозрілий, кривавий (про справу, історію тощо).
запахущий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Перед ними було чисте поле, а недалечке темний, запахущий ліс. Коли б їм удалося добігти до нього, то були б спасені, ніяка монгольська сила не здужала б їм тут нічого зробити.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”
Частина мови: прикметник () |