Словник Української Мови
Буква
1. Який стосується запаху, пов’язаний із запахом; призначений для сприйняття або виділення запахів.
2. У біології та медицині: такий, що належить до органів нюху або забезпечує функцію нюхання (наприклад, про запахові рецептори, запахову слизову).
3. У зоології та етології: такий, що виділяє або містить пахучі речовини, які використовуються для хімічної комунікації між тваринами (наприклад, про запахові залози, запахові мітки).
Приклад 1:
Запаховий образ коня опукло вставав з зеленого оточення травнистих ароматів; це був індивідуальний портрет здорового, годованого коня, але чужого для цих містин. П’ятиліток почав обережно наближатись до апетитного портрету, ідучи зиґзаґом так, щоб ні на одну мить кінь не міг потягти носом з-під вітру його власний запах.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”