Словник Української Мови
Буква
1. У той самий час, одночасно з чимось іншим; при нагоді, коли вже робиться щось інше.
2. Разом, спільно, об’єднавши зусилля для досягнення чогось.
3. У значенні сполучника — для вираження додатковості, а також причинно-наслідкового зв’язку; водночас, до того ж.
Приклад 1:
навіть на прикладі окремих фрагментів маминих голосінь-замовлянь можна бачити, як зростає, посилюється напруга в творі, а заодно й у внутрішній природі реципієнта, щоб сягнути особливого надчуттєвого стану. Цьому сприяє застосований новелістом принцип градації: «Миколайчику, та не йди-бо!
— Зеров Микола, “Камена”