заняття

1. Дія за значенням зайняти або займатися; процес використання часу для якоїсь діяльності, праці, навчання або відпочинку.

2. Вид діяльності, праці, справа, якою хтось займається, постійно або в певний час; професія, фах.

3. Навчальна дисципліна або окремий урок, лекція, практичне чи лабораторне завдання в навчальному закладі.

4. Те саме, що захоплення; діяльність, якою займаються для власного задоволення, у вільний час.

5. Дія за значенням зайняти (у військовій справі); оволодіння та утримання певної території, населеного пункту, об’єкта військами.

Приклади вживання

Приклад 1:
То був апогей моєї музичної «кар’єри», невдовзі заняття довелося кинути через хворобу сухожиль на правій руці та й за браком часу. Тим з більшим запалом поринула я в концертне життя: хори — народні й академічні, виконавці — вокалісти й інструменталісти — Зара Долуханова і Ніна Дорліак, тріо Лісіціан, Святослав Ріхтер і Мстислав Ростропович (ніколи не забуду його блискучих авторських концертів з коментарями до виконуваних ним творів, зокрема присвячених йому концертів Шостаковича, з демонстрацією досягнень своїх учнів), симфонічні концерти з уславленими диригентами, серед яких Віллі Фереро, Герман Абендрот, Євгеній Мравинський, чеський симфонічний оркестр із Карелом Анчерлом, та й наші незрадливі й невтомні Натан Рахлін і Костянтин Симеонов, — вибирати було з кого.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
(i в тебе — також немає, окрiм як писати по‑українськи, хоч це i є, либонь, найяловiше насьогоднi заняття пiд сонцем, бо навiть якби ти, якимось дивом, устругнула в цiй мовi що‑небудь лпосильнее “Фауста” Гете”, як висловлювався один знаний в iсторiї лiтературний критик, то воно просто провакувалось би по бiблiотеках нечитане, мов невилюблена жiнка, скiлькись там десяткiв рокiв, аж доки почало б вихолодати, — бо нерозкуштованi, невживанi, непiдживлюванi енергiєю зустрiчної думки тексти помалу‑малу вихолодають, ще й як! — якщо тiльки потiк читацької уваги вчасно не пiдхоплює й не виносить їх на поверхню, каменем iдуть на дно й криються нездирним зимним лепом, як твої нерозпроданi книжки, що пилюжаться десь удома по книгарнях, таке сталося майже з цiлою українською лiтературою, можна на пальцях вилiчити — не авторiв навiть, а поодинчi твори, яким пощастило, — з отерпом у пучках i сльозами в очу ти читала надiсланий тобi тут, в Америцi, переклад “Лiсової пiснi”, авторизовану версiю, призначену для бродвейської сцени, кайфувала, як наркоман, од її прискореного жагучого вiддиху: живе!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
Ледi й джентльмени, я вже бачу той знуджений вираз, що малюється на ваших обличчях, ви вже проставили подумки дiагноз, severe psychological problems з обох сторiн — нацiонал‑мазохiстка (хоча з таким дiагнозом ви, напевно, не знайомi…) й аутичний маньяк (тут простiше, бо, крiм суто комунiкативних нега‑раздiв, неконтактностi отої, чи як воно там зветься, можна б випiмнути й дрiбнiшi, клiнiчно промовистiшi симптоми — примiром, його повну неспроможнiсть бодай на мить вдержати в головi телефонний номер перш нiж записати, i особливо характерне, дивно курлапе письмо — несподiванi пропуски лiтер, а то враз посеред речення слово з великої, або заблукале з сусiднiх абеток “э” чи “j”, мовби на те, щоб рядок краще тулився графiчно, — нехорошi речi, тривожнi, а коли ще згадати отi його пiдозрiлi мiгренi, од яких, хваливсь, непри‑томнiв бувало, то й геть кепська картина складається), — що ж тут заперечиш, це гарне, похапне слiвце, — problems, воно означує i математичну задачку, i рак грудей, i втрату любовi, в кожному випадку десь завше iснує хтось, спроможний зарадити, професор, лiкар, психоаналiтик, — якщо, звичайно, маєте чим заплатити, а якщо не маєте, то вже якось поувихайтеся, нашкребiть по засiках борошенця, нiчого не вдiєш, життя — штука коштовна: оно Розi, Маркова дружина, сьомий рiк поспiль вчащає до психоаналiтика, два сеанси на тиждень, чого сердега Марк, кроткий гладкий школяр побiльшеного формату, не бувши навiть повним професором, оплатити, звiсно, негоден, так що вiд часу до часу, кiлькамiсячними нападами, Розi — сорокарiчна дiвчинка, дорослої дочки, i така ж маленька, худенька, як горобчик (крутозадий горобчик iз вiдьмацьки зрослими на перенiссi бровами), незмiнно чи то перестуджена, чи перегрiта на сонцi, чи принаймнi перевтомлена (рука на чолi, як у колгоспної жницi, зiбгана мокра грудочка “Клiнексу” коло носа), змушена пiдшукувати собi якусь працю, i знаходить, i щось там робить мiсяць, i два, або навiть три, — i все на те, аби змогу й далi двiчi на тиждень лягати на ту саму канапку й оповiдати комусь, хто її слухає, яка вона нещаслива, — на шостий рiк вони з Марком перестали трахатися, i це очевидне зрушення: тепер обоє скрегочуть зубами од абстиненцiї, сварки спалахують з голодним трiском, як добре пiдсушений хмиз, на кожний словесний доторк, i, схоже, доведеться збiльшити число сеансiв: problems є problems, i суспiльство велить їх розв’язувати, згiдно з чотирма арифметичними дiями: дано А, дано B, їх можна додавати, множити, дiлити, переставляти мiсцями, i все то в надiї добути якусь третю величину, всепоглинаюче заняття! — десь у кiнцi задачника мiститься вiдповiдь, набрана петитом, маймо терпець, коли‑небудь нам її покажуть.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Частина мови: іменник (однина) |