Словник Української Мови
Буква
1. Помістити щось у рідину або сипку речовину так, щоб воно повністю або частково сховалося під поверхнею.
2. Перен.: Повністю віддатися якомусь заняттю, стану, думкам, почуттям; поринути.
3. Техн.: Перемістити, встановити або спрямувати щось глибоко вниз, усередину чогось (наприклад, занурити фундамент, занурити електрод).
Приклад 1:
Геродот и> Держава Ахеменідів Ці повідомляв, що цариця массагетів веліла занурити голову мертвого Кіра II у міх з кров’ю, щоб він, кровожерливий, напився її досхочу (Історія, І, 214). Поховали засновника Перської держави в мавзолеї у Пасаргадах (у ранньо- ісламську добу цей мавзолей назвали могилою «матері Соломона»), Того ж 530 р. до н. е. перським царем став старший син Кіра II Камбіз.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Хотів спуститись у льохи серця, зняти куті замки із скринь пережитого, розчинити їхні віка й занурити руки в спогади, давні й засушені, як квітки між сторінками книжки. Може, Зоська спізниться сьогодні?
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”