Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “замуровувати” — закладання, закриття отвору (вікна, дверей, проходу) цеглою, каменем або іншим будівельним матеріалом на розчин.
2. Переносно: повне ізолювання когось або чогось від зовнішнього світу, обмеження волі, можливостей спілкування чи розвитку.
3. У техніці та будівництві: спосіб монтажу або кріплення обладнання, конструкцій шляхом вмуровування їх у стіну, фундамент тощо.
Приклад 1:
Це проявилося навіть у скромних за розмірами царських статуях, які виготовлялися не лише для замуровування їх у царських гробницях, а й для виставлення в периферійних храмах, тобто для загального огляду. Нові віяння позначилися й на розвитку архітектури.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”