1. (діал.) Невелика купа, стіжок сіна, соломи або іншого сільськогосподарського матеріалу, складена на полі для просушування; копиця, стіг.
2. (перен., рідко) Те, що накопичилося, нагромадилося у великій кількості; купа, нагромадження.
замет
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І вулиця чужа в замет сміється чорними зубами. І виє вовк, ночей моїх соліст… Заклацав холод іклами бурульок.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
— таксi вива‑лило мене в замет перед входом до зали мiжнародних рейсiв, який порожнiй, як мертво — мов крематорiй — освiтлений Бориспiль о п’ятiй ранку, станцiя Чортiв Тупик, головнi повiтрянi ворота країни, хха! — країни, безнадiйно неприналежної до нервової мережi, що рясно оповиває планету, що стугонить день i нiч, перепомповуючи через гiгантськi ганглiї портiв, i вокзалiв, i митниць метушливi потоки збуджених людських нейронiв, Шеремєтьєво, Кеннедi, Бен Гурiон, i де тiльки мене не носило, хай це все марнота марнот, хай утома духа й тiла, зате — рух, зате — вовчий гiн за життям, вискаливши зуби: ось‑ось дожену, вчеплюся в загривок!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: іменник (однина) |