1. Місце, де колись стояв замок, укріплення або фортеця; залишки, руїни замку.
2. В археології та історії — тип давнього укріпленого поселення, городища, часто обнесеного валами, ровами та дерев’яними стінами.
замчище
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та на замчище подив[ив]сь!
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |