Словник Української Мови
Буква
1. Покривати поверхню чогось шаром мастила, фарби, грязі або іншої речовини, роблячи її брудною, неохайною, менш виразною.
2. Перен. Навмисно робити щось неясним, непевним, приховувати справжній стан речей або сутність явища, часто шляхом некоректних маніпуляцій.
3. У поліграфії та малярстві: покривати друковану форму або певну ділянку поверхні спеціальним складом (наприклад, фарбою), щоб запобігти друкуванню на цьому місці або виправити дефект.
Приклад 1:
За тими радикально несхожими роботами, хоч здоров’я Лаговського й руйнувалося і він значно схуд і зблід, — та набирався потроху він забуття про свою сирітливість, бо — чи оті субтильні математичні тонкощі, чи гуманіст Валля, чи очевидне загострішання української національної самосвідомості під ті саме часи, коли російська реакція найтяжче лютувала і найгірше силувалася здушити всякий не великоруський дух, — все то були інтереси не суб’єктивні його, не вузько особисті, а ширші, якими можна було зацікавити свій розум і затушковувати та й замазувати болючу душевну згадку про своє недавнє власне щастя, що тепер випурхнуло геть. IV Особливо остання праця була зацікавила й розважила Лаговського й навела його на низку ще інших ідей і настроїв — оті студії над українським громадянським життям архіреакційної епохи Олександра
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Та незабаром він несвідомо надумав для себе ілюзію, щоб замазувати перед самим собою всякі такі «недоладності», наче їх і нема там у книзі. Бо от, стрічаючи очима в книзі надруковане буквами чорним по білому слово «трійця», Лаговський читав собі ті букви наче ієрогліфічну ідеограму і вимовляв не «трійця», а «Бог», «Боже».
— Тютюнник Григорій, “Вир”