Словник Української Мови
Буква
1. Звичка, спосіб діяти або поводитися, що відрізняє певну людину або групу людей; характерна манера.
2. (заст.) Рух, жест, особливо характерний для когось; манер рухатися.
3. (заст., перев. у мн.) Початок, зародження чогось; ознака появи якоїсь ідеї, почуття тощо.
Приклад 1:
Самое переднее крильцо и преддве-ріе, вводящее в пагубу, и самая начальная замашка, будьто букварь, обучающій нас быть супостатами богу, есть сія: A. Входить в несродную стать. Б. Несть должность, природі противну.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”