Словник Української Мови
Буква
1. Те, що заманює, приваблює когось; принада, спокуса.
2. Пристрій для приманювання та вилову птахів або тварин; пастка.
3. У рибальстві — штучна принада (блешня, мушка тощо) для лову риби.
4. У переносному значенні — хитрість, підступ, обманливий прийом для залучення когось у невигідну ситуацію.
Приклад 1:
— не обмани: Не осунься з‑пiд стiп сухостоєм, В мить на гранi жаского злиття З твоїм сяйвом — не стань пустотою: Трухлим духом сипкого смiття (Як заманка, личкована чортом Нiби скарб…) I у пеклi, на днi, Буде жовто згоряти нiщота Моїх нидом звакованих днiв. Кожну кару прийму, як розраду, — Тiльки, сили небеснi, не це: Ощадiть од Вкраїнського Аду — Мусового томлiння живцем Без надiї, без дiї,без часу, В порожнечi, на безвiсти — там, Де ще прiють по сотнях нещасних Рештки того, що мало б — життям, Стрепенувшись, рвонутись зi шкiри, Здерши в кров її з стiп i долонь, — Як стратенча душа з‑пiд сокири — На безсмертний, летючий вогонь”, — отаке я писала, допросилася називається, теж знайшовся — Данте в спiдницi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”