замакітрений

1. (про людину) Який замкнувся у собі, став неспілкувальним, відлюдкуватим через важкі переживання, невдачі або постійне перебування на самоті; замкнутий, понурий.

2. (переносно, про місце, приміщення) Відокремлений, глухий, далекий від людського життя; закутний.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикметник () |