1. Розпочати лунати, зазвучати голосно, дзвінко або з відгомоном; пролунати.
2. Перен. Швидко поширитися, стати відомим, почутим (про чутки, славу тощо).
залунати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Мова “одної з найкращих віток слав’янського племени”, що жила під сільською стріхою й будилася несміло в устах не так дуже ще численної української інтелігенції, мала повним вільним звуком залунати на сцені. “Мова рідна (бесіда родима) наша, – писав із патосом Б. Дідиць- кий, – руська пісня, мелодія з-під домашніх стріх будила в старшому поколінні щире захоплення, а в молодому все це – несучися зі сцени найкращого мистецва, полонятиме ум і серця, виплекає в ньому по- чування щирого народолюбства й доморослі руські характери”.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”
Частина мови: дієслово () |