Словник Української Мови
Буква
1. Покласти, помістити щось всередину чогось або між чимсь, закріпивши там.
2. Зробити заставу, віддати щось під заставу для отримання грошей.
3. Перен. Закласти основу, початок чогось, ініціювати.
4. У будівництві: закласти отвір, порожнину (наприклад, у стіні) будівельними матеріалами.
5. У медицині, розмовне: відчувати закладеність, непрохідність (про органи дихання, вуха).
Приклад 1:
Ясніше всього було в нього таке: «Треба хоч морально відділитись від Росії і її гнилизни і заложити собі хоч моральну точку опори на нашому національному грунті, в Галичині». Я вхопився за цю точку опори й доказав лівобережному філософу, що Галичина така, як вона є, не може нам послужити ні до чого, а сама мусить бути перше зреформована.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”
Приклад 2:
Повернула тонкими кiнцями i змогла заложити їх у кiльце. Тодi почала розхитувати його.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”