заложник

1. Особа, насильно захоплена та утримувана з метою примусити державу, організацію чи інших осіб виконати певні вимоги (наприклад, звільнити ув’язнених, сплатити викуп) або заради забезпечення безпеки, втечі тощо.

2. Переносно: особа, яка через обставини, примус чи власний вибір опинилася в стані залежності, неволі або стала заручницею ситуації.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |