Словник Української Мови
Буква
1. Технічний прийом у футболі та інших спортивних іграх з м’ячем, коли гравець виконує удар або передачу по м’ячу, що летить по повітрю, не даючи йому торкнутися землі.
2. Рідкісне, застаріле значення: дійсний стан, коли щось (наприклад, літак) заходить на посадку або на ціль; самі такі маневри.
Приклад 1:
Вже не прибіднюйся, бо й ми чували про ваші танці, жарти та зальоти! То все таке, як той раптовий вихор, — от налетить, закрутить та й покине.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Та що ж… в їй добре зимувати, а лiтом… бач, вона така суха, i все рипить, все згадує про зиму… Нi, я таки зовсiм, зовсiм самотня… У лiсi ж не самiї дерева, – таж тут багато рiзної є сили. (Трохи ущипливо). Вже не прибiднюйся, бо й ми чували про вашi танцi, жарти та зальоти! То все таке, як той раптовий вихор, – от налетить, закрутить та й покине. В нас так нема, як у людей, – навiки! А ти б хотiла?.. Раптом чутно голосне гукання дядька Лева. Г о л о с Гов, Лукашу, гов! го-го-го-го!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Щоки їй горiли i вона раз у раз прикладувала до них свої долонi, її мало не дiвочi груди тривожно пiдiймалися, i здавалося, що вона збирається на першi неповторнi зальоти. Раптом прокинувся вiтер i понiсся по вулицях.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”