Словник Української Мови
Буква
1. (анат.) Орган залозистої будови, що виробляє та виділяє в організм або назовні специфічні речовини (гормони, секрети), необхідні для життєдіяльності; залоза.
2. (техн.) Розмовна назва залізничної станції або вузла.
3. (розм.) Про велику кількість чогось, переважно людей; натовп, юрба.
Приклад 1:
А ти, я бачу, десь міцніша від заліза. Від тебе дочекаюсь оборони!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
До парамагнетиків належать реч о- вини, атоми яких мають незабудовану до кінця зо внішню електронну підоболонку: Mg, Al, Ca, Cr, Mn, Pt, кисень атомарний і молекулярний, солі заліза, кобальту, нік е- лю, рідкісноземельних елементів тощо. За відсутності зовнішнього магні т- ного поля парамагнетик ненамагнічений, оскільки внаслідок теплового руху власні магнітні моменти атомів орієнтовані ха о- тично ( )0J = .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
188 показано залежність намагніченості J заліза від напр уженості H магнітного п о- ля. Поч инаючи з деякого числового значення намагні- ченість залиш а- ється сталою і д о- рівнює нJ .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”