1. Такий, що має латки; латаний, полатаний.
2. Переносно: такий, що складається з різнорідних, непов’язаних між собою частин; нецілісний, зшитий на швидку руку.
залатаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
От дзвінок і перестає калатати, а вже дзвонить, бо залатаний. Всього три дні ходив Антосьо по селі й виходив аж три злота.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикметник () |