Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “залагоджувати”; усунення суперечностей, конфліктів, незгод або негативних явищ шляхом переговорів, домовленостей, організаційних чи технічних заходів; врегулювання.
2. Процес надання чому-небудь належного, упорядкованого стану; облаштування, упорядкування.
Приклад 1:
На мій погляд, Доктор від початку і до кінця з властивою йому послідовністю завалював ту справу, в якій ми сюди прибули, і фактично використав увесь венеційський час на залагоджування власних інтересів, пожинаючи злочинні плоди своєї відда леності від Монсиньйора. о) Я не вдавалась би до таких звинувачень і приховала би перед Монсиньйором його, Докторову, негідну поведінку, якби до мене не доходили звістки про те, що це невдячне і зрадливе сотворіння вже встигло набазґрати до Монсиньйора цілком не відповідну істині депешу, в якій підло мене опаплюжило і навіть рекомендувало мою особу для розгляду в третьому надзвичайному підкомітеті.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”