закинутий

Приклад 1:
Тому в нього навіть у історичному романі можуть заговорити ховрашки; дід Максим може набрати повну шапку місячного світла, і, коли надіне шапку на голову, те світло патьоками виллється йому на обличчя; у Петра Жбура може відділитися від тулуба голова і значущо подивитися на нього збоку, щоб задумався над собою, а потім знову приліпитися; яструб, літаючи над степом, пізнає Северина Наливайка і «змодельовує» панораму бойовища; закинутий випадком в український степ китаєць У Пу вестиме складні дискусії з українськими козаками їхньою мовою (тоді як арабська принцеса німує перед мовним бар’єром) і зрештою коронує Наливайка на імператора Китаю — трохи аж надмірна фантазема… Вінграновський химерує без стриму, але це не витівки самопід’юд-жуваної думки, а (здебільше) спонтанна гра уяви, пластичне самороз-гортання образів. Це, можна сказати, міфотворчість Миколи Вінграновського.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Приклад 2:
Пiсня була тепла й запашна, але й туманна, як винний город далекої Францiї, як закинутий берег замрiяної Гаронни. Льоля думала, що йти на Садову, 30, рано: ще не зiбралась студiя, щоб готовитись — генеральне — до постановки пародiї на «Лiлюлi».
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”