Словник Української Мови
Буква
1. З’їсти невелику кількість їжі, переважно холодної (сиру, ковбасу, рибу тощо), після вживання спиртного напою або разом із ним.
2. Розм. Швидко, трохи перекусити, поїсти чогось легкого між основними прийомами їжі.
3. Розм. Укусити когось, вхопити зубами (про тварин).
4. Розм., перен. Різко, уїдливо відповісти, зробити колкій зауваження комусь.
Приклад 1:
Ассирійці вельми любили випити й закусити, особливо на званих бенкетах, що влаштовувалися після завершення якоїсь важливої роботи. Таким у загальних рисах виглядає з історичних джерел психологічний портрет населення Стародавньої Месопотамії.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Надпивши трохи, передає другому… Романовi починає страшно хотiтися випити чарку горiлки i закусити отiєю ковбасою. — Ти чого тут?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”