1. Який має коріння, що міцно вкоренилися, закріпилися в ґрунті (про рослини).
2. Перен. Який став міцним, незмінним, глибоко вкоренився; застарілий, закостенілий (про звички, погляди, явища тощо).
закорінений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
У серпні арештували Світличного — на той час він уже не працював в Інституті, але ж був надто закорінений у душах і пам’яті своїх недавніх колеґ. У вересні відбулася відома акція в кінотеатрі «Україна», коли на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» Іван Дзюба повідомив присутнім про арешти серед української інтелігенції і за закликом Чорновола, підтриманим Стусом, на знак протесту встали чимало людей, серед яких і я. Подія набула великого розголосу.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прикметник () |