законоположення

1. Дія за значенням «законоположити»; ухвалення, встановлення законів або правових норм; законодавча діяльність.

2. Сукупність законів, що регулюють певну сферу суспільних відносин; законодавство, правова система.

3. Закон або офіційний правовий акт, що містить певні норми, правила; установлення, положення закону.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |