1. Архітектурний елемент давньоруського храмового будівництва, напівкругле або кільцеподібне завершення ділянки фасаду, що відповідає формі внутрішнього склепіння (наприклад, циліндричного або хрещатого).
2. У народній архітектурі — прибудова до хати, сіней або комори, часто з вікном, що використовувалась для різних господарських потреб або як додаткове житлове приміщення.