захватич

1. (історичний термін) У Київській Русі та Великому князівстві Литовському — особа, яка незаконно захопила та узурпувала чужу земельну власність, майно або титул.

2. (переносне значення) Той, хто намагається заволодіти чимось, що йому не належить, або незаконно присвоює собі чужі права; узурпатор.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |