Словник Української Мови
Буква
1. Переміститися в укрите місце, сховати себе від чиїхось очей або небезпеки; стати непомітним.
2. Приховати свою присутність, наміри або почуття; зберігати щось у таємниці від інших.
3. (переносне значення) Зникнути з поля зору, заступитися чимось (про предмети, явища).
Приклад 1:
Перфецький хотів заховатися від неї в одну з мушель на піщаному дні, але тут поруч із головою виросли ще й руки, дві несамовито великі п’ятірні, й вони почали розгойдувати акваріюм на всі боки, від чого зчинилося страшне хвилю вання, Перфецьким та іншими рибами кидало від стіни до стіни, голова тішилася і реготала, а потім акваріюм вислизнув голові з рук, Стахові потемніло в очах, він ще раз відчув, як падає, як розбивається скло, як разом із водами, рослинами та мушлями він покидає самого себе. Він отямився на зимному цементі підлоги.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
А що, якби пiти та заховатися там помiж кущами та й допильнувати — де конi вiзьмуться? Може, таким робом викрив би вiн i коновода.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
У тому яру можна так заховатися, що й не побачить нiхто. А то можна вдвох iз кумом Терешком пiти — охотнiше буде.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”