1. Висока гірська місцевість, що знаходиться на рівні хмар або вище за них; заст. високогір’я.
2. Перен. Віддалена, малодоступна або дуже висока точка простору; заст. небесна височінь, висота.
3. У поетичній мові — небесний простір, небосхил.
захмар’я
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |