Словник Української Мови
Буква
1. (від західний) Прислівник, що означає напрямок або розташування у бік заходу, у західному напрямку; на захід, у західній частині.
2. (геогр., як складова власної назви) Служить для утворення складених географічних назв, що позначають території, розташовані на заході від основного регіону або орієнтовані на захід (наприклад, Західно-Європейська рівнина, Західно-Сибірська низовина).
Приклад 1:
Він завдав поразки союзним державі Мітанні західно– семітським кочівникам-арамеям, які постійно дошкуляли Ассирії своїми нападами, завоював Мітанні, відсунувши на заході ассирійський кордон до Каркемиша, став іменувати себе «царем всесвіту». Салманасар І організував воєнний похід у Закавказзя, на територію майбутньої держави Урарту, й заснував там ассирійські колонії.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”