Словник Української Мови
Буква
1. Зменшувально-пестлива форма чоловічого імені Захар, що вживається при звертанні або в розмові.
2. (переносно) Про людину, яка поводиться наївно, простодушно або недосвідчено, на зразок літературного персонажа Захарка Беркута з роману Івана Франка.
Приклад 1:
А далі ж ішла ґалерея типів, таких, як Лопух (“Ци- ганка Аза”), Захарко Лобода (Зайдиголова) й нарешті – улюблена його роля Бурлаки, де він утворював напрочуд сильний життєвою правдою тип людини, що боролася за добро народа, та той народ у заплату його продав… Як режисер, Садовський мав загально обґрунтовану славу. Го- ворив залюбки, що режисер у театрі те саме, що в державі влада.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”