Словник Української Мови
Буква
1. Власна назва, чоловіче ім’я, українська народна форма канонічного імені Захарій (від єврейського імені, що означає «Бог згадав»).
2. Рідкісна народна або діалектна назва цукру (зазвичай у формі «захар» або «заха́р»), що походить від німецького «Zucker» через посередництво інших мов.
Приклад 1:
Захар — син Гайдука — вже дорослий. Він, якщо захоче, сам прийде в бібліотеку.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Iван Франко ЗАХАР БЕРКУТ I Cумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір однаково миють її рінисті зелені узбережжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і перед давніми віками.
— Невідомий автор, “198 Zakhar Bierkut Ivan Iakovich Franko”