Словник Української Мови
Буква
1. Віддалена, захована частина приміщення або ділянки, часто важкодоступна або малопомітна.
2. Переносно: віддалена, глуха, маловідома або ізольована місцевість, куди рідко заходять або яку рідко відвідують.
3. У переносному сенсі: закуток свідомості, думки або душі; потаємні, приховані від інших почуття, переживання або наміри.
Приклад 1:
Сховався з конем у закамарок між скель. Визирав звідти.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Дотягся до театру, перелiз через поручата i пiшов у свiй закамарок. Iдучи темною сценою, вiн спiткнувся на щось i трохи не впав.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
Ну, марш туди в закамарок i не смєй студова виходить! Слухняно пiшла.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”