1. (діал.) Те саме, що закалля — віддалена, глуха місцевість, закуток; часто з відтінком значення “віддалене, малодоступне поселення”.
2. (спец.) У техніці — шар металу (на поверхні виробу), що набув підвищеної твердості внаслідок гартування.
3. (перен., рідко) Загартованість, стійкість організму або характеру до негативних впливів.