1. Який належить до життя після смерті, існує або відбувається за межами земного буття; потойбічний.
2. Який стосується обрядів, звичаїв, уявлень тощо, пов’язаних зі смертю та життям після неї.
Словник Української Мови
Буква
1. Який належить до життя після смерті, існує або відбувається за межами земного буття; потойбічний.
2. Який стосується обрядів, звичаїв, уявлень тощо, пов’язаних зі смертю та життям після неї.
Приклад 1:
В лівому вусі Дюфреня сразу жи пролунав загробний голосок: «Ето дурний знак, дядя, нада шото рішать…». Той іскоса глипнув на Андерсена і замітив, як в гущє усов Адольфа хіщно взблєснув золотий зуб.
— Невідомий автор, “020 Brinikh Mikhailo Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
I почула комуна загробний голос: — Друзi мої… винний… їй-богу, винний… Погода проклята… осiнь проклята… Же закричала: — Хлопцi, сюди!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”